Відтоді, як сміюсь
Я над самим собою,
Нічого не боюсь –
Клянуся головою!
Я сам собі – в ціні, –
Кажу про це відкрито, –
Що критика мені
Опісля самокритик?!
Я сам собі і пан,
І служка одночасно:
Упав і не пропав,
То ж буде все прекрасно!
Якщо ж колись комусь
Мій образ – не до шмиги,
Я тільки посміюсь,
Мов сонце в час відлиги.
