Переклад з Геннадія Суздалєва
Стану біля річечки Непрядви –
світлої, священної води
і нараз почую княжі клятви
в смутний час найбільшої біди.
Ти скажи, не криючись, Непрядво –
ясноока річечко моя,
скільки горя,
правди і неправди
геть знесла невтомна течія?!
Ні, тебе ніскільки не змінили –
чистою лишилася вода –
аніякі зловорожі сили,
аніяка внутрішня біда!
Стану біля річечки Непрядви
в сонця-золотонця на виду
і, зачувши в тиші княжі клятви,
підійду до річки, припаду.
Свято, по душевному велінню,
чистому-пречистому завжди,
у мовчанні стану на коліна,
зачерпну цілющої води.
Буде це удосвіта, у літі,
під спокійний шерех лозняка…
Я щасливий, що в моєму світі
вічно незмілима є ріка!
