Високий чорний хрест.
На перехресті –
Ім’я того,
Хто чесно упокоївсь
У розквіті таланту,
Удостоївсь
Високої,
Як хрест оцей ось,
Честі
Стать небожителем,
Хрущем на райських вишнях,
Янголеням із сонцем у кишені.
Його благословляє сам Всевишній
В усіх церквах на галицькім терені.
Росте трава.
Цвітуть рясні каштани
На Янівському цвинтарі
У Львові.
Невільно сам собі шепчу:
«Іване,
А ти ж із ним одної віри
Й крові!
Тому-то син твій
Носить ім’я Ігор,
Богданом ти назвав свого онука…»
Антоничеве серце –
Вічний дзигар
І вічний дятел –
Методично стука
В людську непам’ять.
