Вже газет не читаю – брехня
За брехнею біжить, обганя
Вже несвіжу брехню, а за нею
Ще свіжіша колише матнею,
І народ умліває від дива:
– Ця брехня і направду правдива!
Закучмарився обрій держави,
Потемнів від недоброї слави,
Що неславою зветься, ганьбою.
Сперечаюся сам із собою:
– Та чи варто читати газети,
Що брехнею смердять, мов клозети?!
Я і сам газетяр – у минулім,
Що покрилось родючим намулом,
Не смердючим, завважте, колеги, –
Під намулом джерела бентеги
І довірливі шепоти слова,
Недомовка, але – не обмова!
Не читаю газети – гидую,
Хоч бідую, зате не годую
Власні розум і душу брехнею,
Що колише-махає матнею,
Постачає папером клозети…
Ті клозети обходять поети
І справляють нужду на природі,
При народі, при повній свободі.
Та й із власною совістю в згоді!
