Я не естет. Чого немає –
Того нема. Я – реаліст,
Який за словом не ховає
Красивим
Незугарний зміст.
Не відвертаюсь я від скверни,
Хоча мені вона й бридка,
І продираюся крізь терни
Хоч до якогось маяка.
Мені б оспівувать природу.
Голосувати тільки “за”,
Та я з недолею народу
Свою недолю пов’язав…
На жаль, великого таланту
Нема – до слів слова тулю –
Та ні диктату, ні диктанту
Чужого я не потерплю!
Давлюся-їм пенсійну кашу,
Ту, що в дитинстві не доїв,
Віншую віршем владу нашу
Під солоспіви холуїв.
