Я не знайшов себе у Львові,
Хоч збереглись на всі часи
У неповторній львівській мові
Найкращих друзів голоси…
“Ходімо, Йванку, до кав’ярні…”
Мирося ніжно обійма
Крилом руки… Зусилля – марні:
Мене під тим крилом нема!
В тісній квартирі свахи Каті
Мене стрічала вся сім’я,
І всі раділи, мов на святі,
Мені… Але то був не я!
То був не я… Себе ж я знаю…
А в цього – в чубі сивина,
Мов ковила з чужого краю;
Не п’є ні кави, ні вина;
Себе соромиться самого,
Заматерілого в нужді,
Ніяк не схожого на того,
Що був у лІта молоді…
