Я рвонувся до волі,
Хотів обхопити руками
Й прикипіти устами
До святого ясного чола,
Та спіткнувся об камінь,
На камінь упав,
І на камінь
Потекла моя кров, наче лава,
Й мене ж обпекла.
Я рвонувся до слави,
Хотів, щоби благословила
І дала мені крила
Й достатньо влила в мене сил,
Та спіткнувсь об могилу,
Упав на могилу,
Й могила
Не простою була,
А – могилою наших могил!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Про тих, самовдоволених
 - Попередній вірш → Іван Низовий – Як рубали мою тополю
 
                             Підписатися
                            
                        
                                            
                        0 Коментарі                    
                                        
                    
                                                                        Найстаріші
                                                                        
                                
                            
                                                
