Я рвонувся до волі,
Хотів обхопити руками
Й прикипіти устами
До святого ясного чола,
Та спіткнувся об камінь,
На камінь упав,
І на камінь
Потекла моя кров, наче лава,
Й мене ж обпекла.
Я рвонувся до слави,
Хотів, щоби благословила
І дала мені крила
Й достатньо влила в мене сил,
Та спіткнувсь об могилу,
Упав на могилу,
Й могила
Не простою була,
А – могилою наших могил!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Про тих, самовдоволених
- Попередній вірш → Іван Низовий – Як рубали мою тополю
(Оцінок ще немає)