Пам’яті друзів дитинства
Я так із ними стрітися хотів
Хоч на одну хвилинку, ненароком!
“Один Іван лежить у Воркуті,
А другий, кажуть, під Владивостоком…”
А третій – це вже я – ось тут лежу,
На вигоні, де пасли ми худобу,
І завертать корів не побіжу,
Та і не треба бігти, слава Богу.
“Івасю, гей, корівок заверни”!
І по траві біжать дві довгі тіні –
Та то ж вони, маленькі Івани,
Івасики-Телесики сумлінні!
