Я в чисті лірики хотів,
Щоб завжди бути архічистим,
Та на шляху буття крутім
Зробився голим публіцистом.
Мене собаками цькують
Цілеспрямовані естети
І графоманам роздають
Ерзац-перепустки в поети.
Лірична повінь прибува,
Ковчеги утлі захлинає:
Слова, слова, слова, слова…
А слова Першого – немає.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Затопивши правічні дніпровські пороги
- Попередній вірш → Іван Низовий – Сміюся над собою
(Оцінок ще немає)