Я з геніями пив і похмелявсь
З пігмеями, не вартими уваги
Моєї… Часто-густо помилявсь
В оцінках: хто є геній, хто пігмей…
Вони мене обходили в кар’єрі,
Служили вірно владі та химері,
Курили фіміам, лили єлей.
Це ті, яких я переоціняв.
Другі ж, недооцінені, вмирали
І визнання посмертного не мали
Роками. Час поняття підміняв.
Все той же час розставить по місцях
Оригінали творчі і муляжі,
На порохи розсиплються вальяжі
І куражі. Й зостанеться в серцях
Лиш істинно високе! Дант і Кант
Не подарують Пушкіна Дантесу…
До самовихваляння інтересу
Не мав ніколи істинний талант!
