Як хочеться
(Лоскочеться…)
До болю, до сльози,
Та, видно, не доскочеться
Під світлі образи;
Та, мабуть, не доплачеться
До посмішки в душі,
До хлопчика в калачиках,
До снів на спориші,
До мами, що сховалася
В густому бур’яні…
– Зозуле! – не озвалася…
Хто ж відповість мені?!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Нема до матері дороги
- Попередній вірш → Іван Низовий – Новела про байстрюка
(Оцінок ще немає)