Як зацвітуть черемхи і бузки
І розів’є тичинки рідне зілля,
І вишні забіліють, то таки
Це й справді – моє рідне Білопілля.
А там іще – акації, гречки,
Та ще Сули лілейне водопілля,
І сонце переповнить колоски
Ущерть – оце вже дійсно Білопілля!
Люблю цей край. Усі його стежки
Ведуть в широкополе добровілля
І доброслів’я. Щирі земляки
Щонайбіліший хліб на рушники
Кладуть – стрічають гостя. Бі-ло-піл-ля…
