з-нічого-з-нічого-а-знічев’я
запалюсь і зопалу спалю
о самозвеличенонікчемна
зневажаю і люблю
солоно ще й гірко! стань золою
порохом і порохном
не знаходжу аналогій
з недовибродженим вином
я тебе порівнюю – оскома
щелепи звела
долюбились так що перевтома
отруїла душі і тіла
я молюсь – бо гріх! – і проклинаю
і біжу-вертаюсь і терплю
непрощенний гріх уже й не знаю
чи люблю чи не люблю…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Творити чисту лірику не вмію
- Попередній вірш → Іван Низовий – У сині шиби сонно грюка
(Оцінок ще немає)