Виїжджали козаченьки –
Було поноченько,
Бо ж похіднії дороги
Слались далеченько.
Бо ж дороги неблизькії
Бігли за пороги,
За глибокі перекопи,
За гірські відроги.
Там, за морем за татарським,
Турки-бусурмани
Закували побратимів
У тяжкі кайдани…
…Як шабельками бряжчали
Козаки в Синопі –
Про те знають-пам’ятають
У близькій Європі.
Як пищалями гриміли
Козаки в Трабзоні –
Про те згадують-читають
В дальнім Вашингтоні.
Лиш забули в Україні
Славних козаченьків,
Що поїхали у вічність
Засвіт – поноченько…
- Наступний вірш → Іван Низовий – Жіночій мужності віддавна
- Попередній вірш → Іван Низовий – Упала зірка – не шукай
(Оцінок ще немає)