За три-чотири кроки (от сліпий!)
Людей не впізнаю. І ті гадають,
Що я зазнався, ідола зліпив
З самого себе… істини ж не знають!
Не раз я потерпав од сліпоти:
Ловив синці, трощив старечі ребра…
Якби ж то скрізь, де маю я пройти,
Мені світила чорно-біла зебра!
Віднині всім зустрічним “Добрий день!”,
Без розрахунку, звісно, на взаємність,
Казатиму, дивуючи людей
І мимоволі сіючи приємність.
