Жіночій мужності віддавна
Народ присвячує пісні.
Як мужньо плаче Ярославна
В Путивлі-граді на стіні!
І від небаченої туги
Та від пекучої сльози
Ворожі плавляться кольчуги
І гострі тупляться списи.
Жіночій мужності віддавна
Палкі даруються слова.
Не тільки плаче Ярославна –
Вона сміється і співа.
І від нечуваної пісні,
Від сміху-блискавки в очах
Тумани гаснуть лиховісні
І злоба гасне на мечах!
Жіночій вірності віддавна –
Молитва, шана і хвала.
Співає-плаче Ярославна
З мого сирітського села
І виглядає дні і ночі
Того, хто й досі на війні.
Її невиплакані очі
Завжди в мені,
Завжди в мені…
