Напечу дерунів, як бабуся пекла по війні,
Зверху смальцем поллю та ще й сіллю посиплю,
Й на відкритім балконі хрумтітиму ними
В унісон проливному дощеві.
* * *
Не страждаю від того, що грошей нема.
Під травневим дощем пробіжусь по траві
Й порадію тому, що існую на світі
І зберіг під дощами душі чистоту.
* * *
По струнах дощових пройшлася блиском
І громову симфонію збудила
Під плескотіння крапель дощових
На шиферних дахах і на бляшаних.
* * *
Заснув малим під музику дощу…
Прокинувся, у дзеркало заглянув:
Курган прадавній в сивій ковилі
Побачив я у дзеркалі правдивім.
* * *
Голова розболілась – на дощ,
А душа – на розлуку з минулим,
У якому я босоніж
По калюжах гасав, мов дощик.
* * *
Проплакався і знов заусміхався
Травневий день. Самісінька бджола
Гойдається на гілочці жасмину –
Вологі сушить крильця по дощі.
* * *
Як реагує штучний мій кришталик
На краплю дощову, на нього схожу:
Одне в одному переусміхаються,
Радіючи оновленому світу!
* * *
Після душу дощового
День травневий збадьорився,
Разом з ним і я під вечір
Скинув немочі ранкові.
* * *
Хай би ніколи дощ цей не закінчувавсь,
По лопухах лупив би лоповухих,
А я би по калюжах собі бігав
Маленьким лоповухим дітваком!
* * *
Лагідний дощ, перехвалений мною, зробився
Лихом стихійним; потоками вулиці стали,
Тонуть у них, мов «Титаніки», автомобілі,
Виють сиренами, кличуть на допомогу.
* * *
Вітаю, сонечко!
Сьогодні за день
Ми маємо зробити стільки справ,
Так вечір щирим золотом заграв.
