Живи, Іване, як і всі поети,
й на кращі дні надії не втрачай:
сьогодні заробив на сигарети,
а завтра, мож, заробиш і на чай.
А післязавтра будуть хліб і масло –
нарешті наїсися до пуття –
тут головне, щоб зовсім не пригасло
твоє ліричне его-почуття…
Віршуй – віншуй життя на всі заставки,
яким важким воно би не було,
і не проси до пенсії прибавки
всім ворогам поезії назло!
