Осліпнув день –
з очей туману плівку
промінчик сонця
неспроможний зняти…
Печаль зимова.
* * *
Прем’єрський бас
Атлантику долає.
Верховна Рада
вдячно реваншує.
А де ж подівся наш гарант самотній?
* * *
Ця моторошна тиша –
в ній не чути
мого прокляття,
посланого знизу
верхам печерським…
* * *
Під козлорогим знаком зодіака
я народився,
й, мабуть, справедливо,
що доживаю вік в оцій кошарі
на гноєвищі втрачених надій.
* * *
О біла вежо, ти – єдина втіха,
хоч і примарна,
не щезай раптово,
протримайся у мареві ще трохи,
допоки ніч не випила очей!
