Галас, гамір, гармидер, крик…
Що б ви думали? То Індик
Напустився на Гусака:
“Я тут, – каже, – лишив черв’яка.
Ти не бачив його?” І Гусак
Відповів йому: “Так-так-так”.
“Кажеш, так? – здивувавсь Індик, –
А куди ж він, по-твоєму, зник?
Може, ти його з’їв?” А Гусак
І на те йому: “Так-так-так”.
Розлютився ще дужче Індик –
Та на Гуся, та в лайку, та в крик:
“Гей, ви, кури, індики, качки!
От злодюга, сякий-такий!
Обкрадає нас!” А Гусак
Знов своє: “Так-так-так!
Так-так-так!”
“Чули? Чули? Він сам признавсь!”
Тут такий тарарам піднявсь!
Нарікання, докори, лють…
Всі гелгочуть та крильми б’ють,
Насідають на Гусака:
“Ах ти, бестія ти така!
Це вже надто, галди-галди!
Куд-куди це годиться, куди?!
Ниций злодій, а ходить так,
Ніби Сокіл, а не Гусак.
Він глузує із нас усіх.
Це не жарти вам! Це не сміх!
Це зухвальство і глум!”
А Гусак
Знай своє: “Так-так-так, так-так-так”.
“Що? Так-так?!”
Ох, за мову таку
І дісталося ж Гусаку –
Від Індика, від Селезня,
Півня…
Полетіли стовпом пух і пір’я.
Всі довбуть і скубуть. А Гусак
Репетує своє: “Так-так-так!”
“Ах, ти так?! Ах, ти так?!
Це – наруга!
Пропадай же,
Клятущий злодюга!”
Тут би Гусеві і каюк.
Та якраз нагодився Крук.
“Кра-кра-кра! Та чи ви дурні? –
Закракракав він до пташні. –
Чи не знаєте, що Гусак
Завжди гелгає “так-так-так”?
Він не вміє казати “ні”.
Ну, й невігласи! Ну, й дурні!”
Ой, скандал серед білого дня!
Присоромилася пташня.
Пошуміли: галди-галди –
І тихцем-тихцем хто куди.
Заводій-бешкетун Індик
Від ганьби тії перший зник.
А за ним всі півні і качки
Поховалися в тінь, у кутки.
І лише Гусак – ну й дивак! –
Ходить гоголем:
“Так-так-так”.
