Ой, як сумно нам за бором,
Жаль прекрасних вечорів.
Тут пташки співали хором,
Вогник ватри ясно тлів.
Тут шуміла нам діброва,
Казку мовив тихий гай,
Тут серцям бальзам, обнова,
Тут ввижавсь далекий край.
Ой, як жаль ліску, оселі,
Кожен з кимсь в гурті дружив,
Тут бо дні такі веселі,
Повні чару, повні див.
Тут дзвеніла рідна мова,
Наливавсь піснями гай,
Тут серцям бальзам, обнова,
Тут ввижався рідний край.
Плакать пластунам невільно.
Жар, що ватрою горів,
Збережім у серці спільно,
І пташок безжурний спів,
Спогад про ліси, діброву,
Рідну пісню і звичай,
Все, що дасть душі обнову
Не забудь, — а пам’ятай!
