Пише писанки бабуня,
Пише мама, пишу я.
А чия найкраща буде?
Я гадаю, що моя.
І бабуня так говорить,
Так і мама каже теж.
— Правда, таточку, — питаю?
Він відказує: — Авжеж!
Навіть котик щось муркоче,
Видряпавшись на вікно.
Певно, він сказати хоче,
Що заслуга тут його…
Бо на писанку барвисту
Лапку мокру він поклав,
І доріжку свіжу й чисту
Необачно попсував.
Пише писанки бабуня,
Пише мама, пишу я.
А чия найкраща буде?
Я гадаю, що моя.
