Не жаль вам, діточки, отих листків пожовклих,
Що по садку від вітру розбрились?
Не жаль пташат, що, втомлені, замовкли,
І не щебечуть мило, як колись?
Не жаль вам сонечка, що світить, і не гріє,
І тих квіток, що одцвіли давно?
Ось гляньте, вже дрібненький дощик сіє,
І мряковинне стелиться рядно.
Напевно жаль, та годі нудьгувати!
Минеться сум і прийдуть дні ясні.
Пташки пісень знов будуть нам співати,
І зацвітуть фіалки запашні.
Метелик-друг на квіт черешні злине,
В саду вишневім хрущик забринить.
Радіймо всі, землиця відпочине,
Обновиться і знову буде жить.
