Іванна Савицька – Осінь: Вірш

Летять листки пожовклі і зів’ялі,
Летять до ніг і сумно шелестять.
Затих гайок, і верби кучеряві
Пташиним співом вже не гомонять.

А ниточки ясні, срібноволосі
Шепочуть тихо — осінь, осінь…

Летять листки, і скрізь так непривітно
Заснув ставок, і нивка вже не та,
Колишеться вітрець одноманітно,
І між стернею блудить самота.

А ниточки ясні, срібноволосі
Шепочуть тихо — осінь, осінь…

Летять листки, замовкли пташі хори,
А сонце все біжить кудись, біжить.
Ах літечко! Вернися до дітвори
Хоч на часок, годинку, хоч на мить.

А ниточки ясні, срібноволосі
Шепочуть тихо — осінь, осінь…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іванна Савицька – Осінь":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іванна Савицька – Осінь: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.