Розкажи мені, о ненько,
Хто встає щодня раненько,
Не лінується, не спить,
Все кудись іде — біжить?
Сонце, — золотко моє,
Перше з всіх із сну встає.
Перш із всіх в росі прозорій
Миють личко ранні зорі.
Згодом пташечки малі
Вичаровують пісні.
Півник зраня біля хати
Закликає: “Час вставати!”
Перші рано, до зорі,
Схоплюються матері.
Варять, миють, порядкують,
Всім сніданок приготують.
Місто також вже не спить,
Там життя кругом кипить.
Дзвонить молочар пляшками,
Пахнуть пекарні хлібами,
Доставляти пошту й гроші
Вирушають листоноші.
Божий день благословиться,
Працьовитому — не спиться!
А на фармі, ген, в природі,
Довго спати, справді, годі,
Там роботи повні руки,
На косу чекають луки,
Збіжжя вже достигле гнеться,
Виноград солодкий в’ється,
Кури й гуси хочуть їсти,
Там життя кипить, мов в місті.
Тільки сонечко одне
Перше з всіх із сну встає.
Перш із всіх, в росі прозорій
Миють личко ясні зорі.
