Палають-світяться вогні
І гомонить колядка,
Ввижається, немов у сні
Святочна, тепла згадка.
На землю лине білий сніг,
Такий ясний, пухнатий,
М’яким накривалом приліг
До сходів біля хати.
На небо вийшла вже зоря
Різдвяна, довгожданна.
Збирається кругом сім’я
Святково, гарно вбрана.
Дідух в світлиці вже стоїть
Пшеничний сніп соломи,
А на столі просфора й мед,
Такий ще свіжий спомин.
Дванадцять страв готових жде,
І пахне скрізь грибами,
Святочний спогад все і все
Летить, летить до Мами…
До тих безжурних, давніх свят,
Чи ж можна їх забути?
До молодости і коляд,
Яких вже не вернути….
Дзвінкі дитячі голоси
Виводять ось колядку,
А серце, спрагнене краси,
Голубить теплу згадку.
