Тобі, о Мамо, віршик цей складаю,
Тобі співаю радісних пісень,
В стрічки-рядки любов мою безкраю
Вплітаю, Мамо, в Твій великий день.
Бо знаю я, що слів Тобі не треба,
Вони минають, кануть в забуття.
Любов міцну, що лине просто з неба
Матусі любій жертвуймо щодня.
Любов таку, що родить тільки добрість,
Що вимагає вартісних прикмет:
Пошана, послух, пильність і хоробрість,
Ось запашний для Матінки букет.
В таких квітках краса не проминає,
Вона лікує мов цілющий лік.
Найкращий квіт, – сердець чуття безкрає
Матусі нашій жертвуймо повік.
