Катерина Перелісна – Бабине горе: Вірш

У куточку, у садочку
Плаче баба снігова.
Зажурилась, похилилась,
Аж повисла голова.

Сонце гріє, баба мліє,
Давить бабу кожушок.
Та не скине, не покине
Впали пальці у струмок.

Під ногами аж дві ями,
Тане сніг вже до землі,
Рукавиці під ялиці
За водою попливли.

Горобличка невеличка
Заглядає аж до вух:
«Не згодиться — чи згодиться
Для гніздечка капелюх?»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Катерина Перелісна – Бабине горе":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Катерина Перелісна – Бабине горе: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.