Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі.
Ми — волошки, наші квіти
Голубіють на полях:
При дорозі, в просі, в житі,
У пшениці, в ячменях.
- Наступний вірш → Катерина Перелісна – Моя ялиночка
- Попередній вірш → Катерина Перелісна – Волошки
(Оцінок ще немає)