Вірші класиків > Катерина Перелісна: Вірші > Катерина Перелісна – Дзвіночки

Катерина Перелісна – Дзвіночки: Вірш

Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі.
Ми — волошки, наші квіти
Голубіють на полях:
При дорозі, в просі, в житі,
У пшениці, в ячменях.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Катерина Перелісна
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Катерина Перелісна – Дзвіночки":

Читати схожі вірші:

  1. Катерина Перелісна – Писанка
  2. Катерина Перелісна – Волошки
  3. Катерина Перелісна – Не забудь
  4. Катерина Перелісна – Жовкнуть трави в полі
  5. Катерина Перелісна – Хто я
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Катерина Перелісна – Дзвіночки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.