Наша мама — чарівниця,
Вміє чарувати:
Візьме голку, візьме нитку
І кусочок вати,
І дивись — уже у неї
Біле ведмежатко,
Або зайчик довговухий,
Або козенятко.
А, буває, наша мама
Ріже на шматочки
Чи спідничку, чи панчішку,
Чи мою сорочку.
Заглядаєш їй під руки —
Що із того буде?
За хвилину на підлозі
Вже стоять верблюди…
Та не прості! Дуже гарні,
Ніби із крамниці!
Бо скажу вам потихенько:
Мама — чарівниця.
- Наступний вірш → Катерина Перелісна – Доня
- Попередній вірш → Катерина Перелісна – Побажання
(Оцінок ще немає)