Зайчик щулився в кущах,
Бо напав на нього страх:
Жовтий лист зашелестить —
Зайчик зиркне, затремтить.
Жолудь з неба упаде —
Зайчик вушками пряде.
Захитається трава —
Охне зайчик: «Це сова!»
Хрюкнуть в листі їжаки —
Зайчик скочить: «Це вовки!»
І помчиться із ліска
Через поле, до ярка.
- Наступний вірш → Катерина Перелісна – По гриби
- Попередній вірш → Катерина Перелісна – Осінь
(Оцінок ще немає)