На віконці проти сонця
Візерунки аж горять…
Хто ж вночі так умудрився
Скло усе розмалювать?
Угорі химерні зорі,
Як алмази дорогі.
Котить хвилі біла річка,
Як серпанок береги.
У блискучім павутинні
Два метелики тремтять,
Листя з папороті сяє,
Пишні квіти мерехтять…
Хто ж той майстер незрівнянний
Що усе те змалював?
Звідки він взимі, в морози,
й листя назбирав?
