Найліпше на світі кохання солодке!
Ми радо й життя йому в жертву кладем.
Кохання скрашає нам вік наш короткий,
Від нього ми щастя й утіхи берем.
Погляньте на небо: нащо там сіяє
Те сонечко красне і ясно горить?
На те, щоб рум’янити квіти у гаї
І літом їх сім’ям гарячим налить.
Не вірте, що кажуть вам старії люди,
Мов, ніби кохання – то гріх є і блуд,
Що ніби за гріх цей вам кепсько десь буде,
І вчинять над вами десь вогняний суд!
Скажіть, мої любі, тим людям ви сміло:
Що буде, то й буде, – побачим, нехай!
А поки у пеклі смалитимуть тіло,
Ми землю мізерну обернемо в рай!
