до Г.
Я бачу, серце, ти кохаєш,
Як стрінемось, уся гориш.
Так чом у грудях ти ховаєш
Гаряче почуття й мовчиш?
Неначе квітка на віконці,
Що свіжої роси жада
І теплого проміння сонця
В сумній зажурі вигляда,
Так ти жадаєш, зірко рання,
Залюблених моїх очей,
Палкого, щирого кохання
І любих серденьку речей.
Та ба… Голубко, я не маю
Ні пишно прибраних кімнат,
Ні люстри світлої з кришталю,
Ні вин, ні ласощів, ні шат.
Малесеньку я маю хатку,
Долівка з глини, піч та піл,
Живу я бідно, без достатку,
Соснові лави, простий стіл.
Та нам і м’яко, й тепло буде…
Твою я душу звеселю,
Я під твою голівку груди
Із щирим серцем підстелю.
Співатиму щодня, щоночі
Тобі про щастя, про любов,
В твої дивитимуся очі,
Читаючи жадання зов.
Та ба… Що значать ці зітхання?
Чого скотилася сльоза?
Хіба, скажи, не для кохання
Серця дали йам небеса?
Чи ти ярмо боїшся скинуть,
Яке на гріх собі несеш?
Чи жаль тобі розкоші кинуть,
У котрих змалечку живеш?
Присиливши, тебе скрутили
І зав’язали білий світ:
З весною зиму сполучили,
З палким вогнем холодний лід.
Послухайсь голосу любові,
На пересуди не зважай,
Полинь на волір, скинь окови…
Не вік весна… Не вік розмай…
Та ба… Чогось не йму я віри…
Не пан я, простий чоловік.
Чужий тобі мій голос щирий,
Чужим і буде він повій.
