Я не для слави, не для світу
Перо узяв в тремтячу руку.
Зв’язать в цучок ці скромні квіти
Я хочу, щоб душевну муку
І горе вилити словами –
Гіркими дрібними сльозами…
Щодня до тебе я приходжу
І на твоє останнє ложе
Букет з росинкою я скромний
Кладу, щоб всю квітками вкрити
І пам’ятник з них вікопомний
Тобі, о Ольго, спорудити.
- Наступний вірш → Микола Нагнибіда – Коли ти виростеш, мала
- Попередній вірш → Володимир Вакуленко – Лелеча пошта
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші