Климентій Зіновіїв – О часах породних і о непогодних: Вірш

Єжели прилучиться в котрий час погода,
тогда людєм биваєт особна вигода,
Бо в погоду і смутний веселим биваєт
і в той час змало скорбі своєй забиваєт;
І работающим ліпш тогда работати —
чисто за всякую річ руками ся взяти;
Паче ж подорожнім безскорбна дорога,
котрії тогда безпреч о то молять бога.
А в безведрноє врем’я вся твар дряхлуєт
і не мало, леч кріпко серце болізнуєт,
Бо і статчина оних часов надсаждает,
которая в поїздах часто работаєт.
І особ чоловіку часові утрата
і на харч грошовая даремно ізтрата.
І непогоду давай, боже, когда треба,
а тогда удержуй, як її нам не треба.
Тілько ж во всяких речах воля твоя, боже,
і твоя, владичице і наша госпоже!
Єднак просим, подавай і безведрность мірно,
жеби християнський род не тужив безмірно.