Не дармо повідають, где, мовять, людей купа,
там не буде боліти праве нікгди у пупа.
І у гурту, теж мовять, їсться спорно й каша, —
правдивая то з віку реч і приповість наша.
І священик теж мовить: «Миром богу ся молім», —
і ми не надсядемся, єсли тоє сотворим.
Бо тяжкая робота єдного надсаждаєт
і працюючим збитнє здоров’я умаляєт.
І для того треба нам собором працювати
і, як могучи, своєй силки остерігати.
- Наступний вірш → Климентій Зіновіїв – О упадаючих християнех в неволі басурманській
- Попередній вірш → Климентій Зіновіїв – О школярах, дрова крадущих, і о школі
(Оцінок ще немає)