Климентій Зіновіїв – О стрільниках, що стріли козацькії робять, і о козаках похвальноє: Вірш

І стрільники козакам потребні бивають,
поневаж до воєнних справ стріли зробляють.
Бо і стрілою мощно так же поразити
і, як огненною стрільбою, умертвити.
І дивная річ стріли, кгди їх витягають
вгору і високо, так нічим не досягають.
Же которий знайдеться козак здорових рук,
то такий кріпко, моцно і добре тягнет лук,
Же аж может на версту воздух зачепити
і хмури воздушнії стрілою пробити.
І то по правді тому тако бити можно,
кгди і било на світі тоє то не ложно,
їж некгдись стріла вгору козаком пущенна
суха, а з висоти в дол мокра возвращенна —
Знать то, же скрозь дождевну хмуру стріла пройшла,
тілько що щось облаков небесних не дойшла.
Било то на сівері, в писця сього віку,
при людєх многих, а не при єдном чоловіку.
І тогда ж хмури частка на землю ізпала,
величеством, яко чловічая глава,
В подоби льода, і там же і ізтаяла
і водою світлою на землі зостала.
Прето дивуватися і зась стрілам треба,
же мало самого не досягають неба.
А ви, козаки, лук здорові потягайте
і з огненних оружій сміле випаляйте,
Бог вам нехай побіждать врагов помагаєт,
а вас од врагов в войськах і в домах сохраняєт.
Я всім милостям вашим сердечно прияю
а пришедших з войська миле поздоровляю.