Що то, панове, у вас єст такії за звичаї,
же то оскорбляєте слуг своїх над звичаї,
А найпаче слуг вірних і юж заслуженних
і жадною мірою в чім неподозренних,
Кгди ж мерзським клеветником віру імаєте,
аж оні лгуть, яко пси, ви і не знаєте.
На вет кажіть тим лгарям довод доводжати,
а собі того часу всяко розсуждати.
А не міли би слушних доводов давати,
то зволяйте киями таких частувати,
їж би не сміли в другий раз того чинити,
да жеби і іному могли запрітити.
Прето ж, прошу, тих лгаров нікгди не слушайте
да дубовії почестки таким давайте.
- Наступний вірш → Климентій Зіновіїв – О жонах сварливих і злоязичних
- Попередній вірш → Климентій Зіновіїв – О убогих і о багатих
(Оцінок ще немає)