Запрягайте хлопці коні,
Коні воронії,
Да поїдем доганяти
Літа молодії.
Ой догнали свої літа,
На калинім мості.
Вернітеся ж, мої літа,
До мене у гості.
Не вернемось, не вернемось,
Бо нема до кого.
Було б нас же шанувати,
Ще й здоров’я свого.
Шанувала, шанувала
Та й не вшанувала.
Нещаслива вродилася,
То горя зазнала.
Кони гнала, кони гнала,
Кони повернула.
Літа ж свої молодії
Назад не вернула.
Ох умру ж я у дорозі,
Похоронять люди.
Ніхто ж по мені не заплаче –
Закує зозулька в лузі.
