Коріння: Вірш

Видобула коріння, коріння
З-під білого каменя.
Гой-я, гой-я-я,
З-під білого каменя.

Видобула корінці, корінці,
Варила їх в молоці.
Гой-я, гой-я-я,
Варила їх в молоці.

А ще корінь не скипів, не скипів,
А вже милий прилетів.
Гой-я, гой-я-я,
А вже милий прилетів.

Ой чого ж ти прилетів, прилетів,
Як ти мене не хотів?
Гой-я, гой-я-я,
Як ти мене не хотів.

Привіз мене сивий кінь, сивий кінь,
До дівчини на поклін.
Гой-я, гой-я-я,
До дівчини на поклін.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Коріння":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Коріння: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.