Косиця квітне: Вірш

Лягла б собі вже спати,
Бо ніч вже вийшла.
Ой, завтра з хати –
Я би десь пішла.
Пішла, пішла,
Милого зустріла,
Повіншувала,
З ним снідать сіла.

Та й снідать би сіла.
Що вже маю їсти?
Взяла б відпочила.
На що вже маю сісти?
Сіла, сіла,
Віночки сплітаю.
Зайдуть в хату свати.

Косиця квітне.
Коли зірвати?
Помре мати –
Виженуть з хати.
Косиця квітне,
Я ще молодію.
А йому радію,
На сінях розвію.

Спати, спати,
Бо ніч вже вийшла.
Ой, завтра з хати –
Я би десь пішла.
Пішла, пішла,
Милого зустріла,
Повіншувала,
З ним снідать сіла.

Косиця квітне.
Коли зірвати?
Помре мати –
Виженуть з хати.
Косиця квітне,
Я ще молодію.
А йому радію,
На сінях розвію.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Косиця квітне":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Косиця квітне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.