Походжає пава юна,
Мамо моя рідна, —
В неї кофта з Камеруна,
А спідниця з Відня.
— От цікаво, — тут сказала
Мотря до Одарки, —
Що вона за це давала —
Долари чи марки?
Обернулась раптом Алла
І сказала сміло:
— Що я, тітоньки, давала,
То — не ваше діло!
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Без втрат
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Акт і факт
(Оцінок ще немає)