Ще з далеку до монтера
Тітка голосно кричить:
— Чого радіо, холеро,
Третій день уже мовчить?
Той її на мушку брати:
— Вибач, трохи переб’ю,
То зібрались депутати
Знов на сесію свою.
В мікрофони закричали,
Як оце на мене ти,
Й через те, щоб, тітко, знала:
Всі полопали дроти.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Що за жарти
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Чия вина
(Оцінок ще немає)