— Чи не вмію готувати? —
Сердилася Віка. —
Доводиться доїдати
З миски чоловіка.
Що залишиться від сина,
Чи від доні в мисці,
Підчищати я повинна
Все оте на місці.
Планувала взяти льоху,
Бо у нас немає,
Нехай, думала, потроху
Свиня доїдає.
Передумала вже нині,
Бо думки ті лишні.
То ж бувають, навіть, свині
Зовсім нікудишні.
Бо якщо свиня надметься,
Й стане гордовита,
То боюсь, що доведеться
Доїдать з корита.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Дорогі дурні
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Довела
(Оцінок ще немає)