У вівторок братик Юра
Плакав біля Нати:
Чи «фігура», чи «фегура»
Не знав, як писати.
Заспокоїв тато Юру
Й надоумив плаксу:
— Як про мамину фе… гуру,
То постав ще й кляксу.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Дорогі дурні
 - Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Довела
 
                             Підписатися
                            
                        
                                            
                        0 Коментарі                    
                                        
                    
                                                                        Найстаріші
                                                                        
                                
                            
                                                
