У вівторок братик Юра
Плакав біля Нати:
Чи «фігура», чи «фегура»
Не знав, як писати.
Заспокоїв тато Юру
Й надоумив плаксу:
— Як про мамину фе… гуру,
То постав ще й кляксу.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Дорогі дурні
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Довела
(Оцінок ще немає)