Вітер листя покотив
По землі руденьке.
Дивувалися коти
Й котики маленькі.
— Це дива якісь уже, —
Кіт старий сміється, —
Стільки ще рудих мишей
Не було, здається!
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Котики
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Маленька киця
(Оцінок ще немає)