Діставсь Мусій до бензину,
Лляти вже почав.
— Стій! Ні з місця, вражий сину! —
Сторож закричав.
— Чом, злодюго, ти, — напався, —
Хазяйнуєш тут?
Як, нарешті, вже попався,
То чекай на суд.
— Ну, попавсь в твої тенета
Я сьогодні хай,
Тільки злодієм мене ти
Більш не називай.
Бач, таке вже некультурне, —
Ображавсь Мусій, —
Слово ж є літературне —
Енергоносій.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Запитання про суп
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Дружина і драбина
(Оцінок ще немає)