По діброві ходить осінь,
Олівці з собою носить
І фарбує в жовтий колір
Клени, липи і тополі.
Я гукаю: — Люба осінь,
А скажи, чому ще й досі
У садку ялинка в мене
Не багряна, а зелена?
Засміялась осінь дзвінко —
Я злякалася ялинки —
Ще об гострі голки ці
Поламаю олівці!
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Маю я букварика
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Танцювали кавуни
(Оцінок ще немає)